Та сама сцена, кілька разів

Останнім часом ця сама ситуація повторювалася не раз. Показуємо фото, а хтось каже: «ця жінка виглядає надто штучно, це точно ШІ». І лише потім дізнається, що це справжня фотографія. Ніхто нічого не генерував.

Здивування буває чималим. Не тому, що хтось помилився, бо це трапляється з кожним. Дивує напрям помилки. Ще недавно сумніви викликали зображення, які вдавали реальність. Тепер сумніви викликає й реальність, яка виглядає надто добре або надто гладко.

Підозріливість раніше за факти

Висновок для нас доволі простий: люди сьогодні надзвичайно чутливі до автентичності й шукають штучність скрізь. Навіть там, де її нема. Підозріливість починає випереджати факти. Глядач уже не аналізує, як створено зображення. Він оцінює його за мить, на підставі враження.

Це змінює те, як слід думати про зображення в проєкті. Знімок, який зробив фотограф, можуть сприйняти як згенерований. Графіку, створену за допомогою ШІ, можуть сприйняти як звичайну фотографію. В обох випадках те, що подумає глядач, стає частиною сприйняття, незалежно від того, що відбувалося у виробництві.

Що це означає в роботі із зображенням

Ми щодня працюємо і з фотографією, і з генеративним ШІ, тож цей урок для нас важливий. Саме по собі «схоже на згенероване» вже нічого не доводить. Сприйняття зображення залежить від того, чого очікує глядач, а не лише від того, як воно створене. Тому не варто будувати рішення на тому, що техніку неможливо виявити або що все «справжнє» на сто відсотків.

Якщо ви розглядаєте креативний проєкт, саме час змінити запитання. Замість «чи це виглядає реалістично?» краще спитати, чи глядач у цьому місці очікує саме такого зображення. На фото в репортажі ми дивимося інакше, ніж на візуалізацію в кампанії, і ще інакше, ніж на портрет на сайті компанії. Те саме зображення в одному місці може викликати довіру, а в іншому тривогу.

Два запитання замість одного

Тому в проєктах ми ставимо собі не лише запитання, чи добре щось зроблено. Є й друге: чи повірить глядач, що це доречно саме тут і в цьому контексті. Перше стосується ремесла. Друге стосується довіри.

На практиці це означає, що вже на початку розмови про проєкт варто визначити, чого очікує глядач і як ми хочемо, щоб він сприйняв зображення. Іноді відповіддю стане чітке пояснення, як створено матеріал. Іноді краще обрати інший тип зображення, який взагалі не викличе цього запитання. Добре виконана робота сьогодні це замало, якщо глядач не повірить, що вона доречна в цьому контексті.